* * *
літо за ліком яке у тебе, дитино
лиється мед на зім’яту м’яту, а мало
риба при дні чекає донного тралу
сплять перелюбники в світлім покої гостиннім
уклавши меча між собою, як немовля
квіти й зітхання в пітьмі горять, наче постріли
повний траулер риби ведуть апостоли
всіх за срібні хвости тримає земля
шкіри дерга ловить іскру і попеліє
в світлі скляного ранку це добре видно
замість старої води, гойдаючись мідно
річка виносить у гирло оливну олію
літо незаліковне, о дитя тонкоспинне
не давайся до вилову, лишайся трохи колючою
а на ім’я покличуть – відвернись, утікай
вранці так тонко пахне ціаністим калієм
теплий пиріг, на тарелі переполовинений
спечений із любов’ю і дрібкою мигдалю.
Катерина Калитко, з майбутньої книги
«Катівня. Виноградник. Дім»
