|
|
07.09.2015, 11:35 | #1 |
Новый участник
Регистрация: 28.08.2015
Сообщений: 3
|
***
ІСХОД сходить сонце й заходить (ц) екклезіаст сходить сонце й ісходить (ц) це вже я ми безумні в словах як вони у нас тільки їх не відріжеш як голову короля я не маю сумнівів у столі хіба в назві «пудельце» і назві «хліб» бо коли умирають люди і королі залишаються ці слова й барабанний дріб я омега-ц ц-ц-ц зета зет я шукав замінник до слова «смерть» та найближчим до нього було «ісход» альфа сходить – вже місяць на голові наче сходження крапки з-над букви і я не в змозі стримати цих істот Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія» |
07.09.2015, 11:35 | #2 |
Новый участник
Регистрация: 28.08.2015
Сообщений: 3
|
нями!
*** Вмочила цвіт акація при ночі у чорну плав, у великодню плав. Її торкнули співи парубочі, найперший схлип дівоцького тепла гілки обмарив, леготом оббризкав, не погасив, а тільки обірвав. А за рікою перебите військо неначе в ями, падало в слова, що ними я тримав, але не втримав. Що ними знав я, та хіба я знав... Лечу, як попіл, мислями нагими у чорну плав, неподоланну плав. Сергій Осока, з поетичної збірки «Небесна падалиця» |
Читайте на литературном форуме: |