Все на новенького!

[Рамка]

Вечер добрый! Не буду терять время, итак... все на новенького))) Вот стишочки, терзайте, рвите, смакуйте. В ответ обещаю не хамить. Только вот на украиском правда...

* * *
А я тобою вже не плачу – закінчились сльози.
Не віє холодом з душі – вона померла.
Із смітника стирчить троянда на морозі
І каблучки по кризі вибивають дзенькіт.
Чомусь я думаю, ти чув і бачив почуття.
Не міг не чути – я кричала дуже...
Не міг не бачити, бо пив з мого лиця
Палкі і пристрастні цілунки, друже.
Ти відчував мене, тягнув з собою в прірву,
Писав закони для моїх бажань.
Ще й досі інколи так хочу вірити,
Що то була не лИше гра твоїх страждань!..

Прости!
Прости мені. Колись ти зрозумієш.
Я ж зрозуміла тільки-но. Прости.
Грудневими вітрами з вікон віє.
Згорає розум від думок. Прости.
Три дзеркала в кімнаті – перебір.
Я тільки зрозуміла це... Прости.
Втомилася від клятих недовір
І тільки зрозуміла це... Прости.
Сьогодні вже не буде плутанини.
Не буде зайвих слів. Прости.
Сьогодні я ношу твою дитину.
Я тільки зрозуміла це. Прости!

Братовi
Пам”ятаю, як ти ненавидiв цифри
(Цiлi чи дiлено-множенi);
Як сидiв за партою принишкнувши
Тiльки-но вчителька скаже «Вiдкриваємо зошити!..»

Пам”ятаю, як плакав за папугою,
Якого видер з клiтки сусiдський кiт;
Як з якоюсь недитячою напругою
Питав: «У нього вже не болить?..»

Памятаю, як ти любив вишнi.
До плачу серед базару.
Як вiдкривав варення торiшнє
I смакував повiльно ягiдку за ягiдкою.

…Памятаю про тебе такi дрiбнички,
Якi вже i мама не пам"ятає.
Ще й досi поливаю квiти на могилi з тiєi кринички,
Яку ти порядкував з татом. Я тебе й досi чекаю…